Що потрібно знати про спрощену систему оподаткування (єдиний податок)

views 617

Підприємець, який працює в Україні, може обрати одну з двох систем оподаткування: загальну або спрощену. Перша ґрунтується на податку з чистого доходу. Це означає, що підприємець сплачує певний відсоток від прибутку – різниці між усіма доходами (виторгом) і витратами. При цьому загальна система не передбачає жодних обмежень за видами діяльності, кількістю найманих працівників, сумою річного доходу тощо.

Фіскальний механізм під назвою спрощена система оподаткування Україна запровадила, з метою зменшення податкового навантаження на малий бізнес. За умовами цієї системи окремі платежі замінюються єдиним податком. Його розмір може розраховуватися за фіксованою ставкою або залежно від суми доходу. Суттєвою перевагою системи вважається спрощений режим звітності. Проте є й мінус: щоб стати «єдинником», потрібно відповідати цілій низці жорстких вимог.

Зокрема, заяву про застосування спрощеної системи оподаткування приймуть тільки якщо фізична / юридична особа:

  • є резидентом України;
  • не має податкового боргу;
  • займається дозволеним видом підприємницької діяльності;
  • відповідає критеріям однієї з чотирьох груп єдиного податку.

Детальніше: групи єдиного податку в Україні

Усі суб’єкти господарювання, що працюють за спрощеною системою оподаткування, розділені на чотири групи. Перші дві доступні виключно ФОП, третя – як фізичним, так і юридичним особам. Четверта, найменш численна група єдиного податку обмежується підприємствами – виробниками сільськогосподарських товарів.

Податковий кодекс чітко визначає вимоги до кожної з груп. Але оскільки абсолютна більшість підприємців, які сплачують єдиний податок в Україні, належать до 1-3 груп, далі зосередимося на них.

*Із загальної кількості найманих працівників виключаються особи, які перебувають:

  • у декретній відпустці;
  • на військовій службі.

Тобто де-юре працівників може бути більше, ніж передбачено Податковим кодексом, але фактичний штат повинен відповідати чинним нормам.

Отже, 1 група єдиного податку – це ФОП, чий річний дохід обмежується 300 тисячами гривень. Вони займаються торгівлею або працюють у сфері послуг без найманого персоналу. У 2018 році максимальна ставка єдиного податку для таких підприємців становить 176,20 грн. Збір стягується незалежно від наявності доходу за підсумками звітного місяця. Точний розмір податкової ставки за кожним видом діяльності визначає місцева рада.

Той же орган вирішує, скільки сплачуватимуть підприємці, яким була присвоєна 2 група єдиного податку. Сюди відносять ФОП, які заробляють менше ніж 1,5 мільйона гривень на рік, займаючись виробництвом, торгівлею, ресторанним бізнесом. Вони мають право надавати майже всі можливі послуги, окрім:

  • виробництва, реалізації ювелірних виробів;
  • організації угод з нерухомістю.

Вищеперераховані види діяльності дозволені тільки третій групі «єдинників» і оподатковуються за ставкою 5%.

У 2018 році максимальний розмір єдиного податку для підприємців, що належать до другої групи, становить 744,60 грн. При цьому також ідеться про фіксовану ставку.

3 група єдиного податку відрізняється від двох попередніх тим, що податковий збір залежить від виторгу. Немає доходу – податок не стягується. Ставку можна обрати самостійно. Зокрема, якщо фізична або юридична особа зареєструється як платник ПДВ, до бюджету відраховуватимуть 3% від доходу, якщо ні – 5%. Підприємці третьої групи єдиного податку мають право залучати скільки завгодно найманих працівників і займатися будь-яким видом діяльності. Утім, є певні винятків.

Якими видами діяльності не може займатися платник єдиного податку

Податковий кодекс України містить перелік послуг, які не можна надавати на умовах спрощеної системи оподаткування незалежно від групи єдиного податку. Зокрема, «єдинникам» заборонено:

  • здійснювати діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);здійснювати обмін іноземної валюти;;
  • виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
  • видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
  • діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України “Про страхування”, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами;
  • діяльність з управління підприємствами;
  • діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
  • торгувати антикваріатом, предметами мистецтва;
  • організовувати гастрольну діяльність;
  • займатися аудитом;
  • проводити технічні дослідження;
  • здійснювати брокерську діяльність у сфері страхування;
  • здавати в оренду земельні ділянки площею понад 0,2 га, житлові приміщення площею понад 100 м2, нежитлові приміщення площею понад 300 м2;
  • бути суб’єктами господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;

Що (не) вважається доходом «єдинника»

Це питання актуальне для всіх груп єдиного податку. Розмір отриманого доходу є одним із головних факторів, що визначають, чи є у підприємця право на пільги, передбачені спрощеною системою оподаткування. Окрім того, ця інформація дозволяє розрахувати суму єдиного податку для підприємців третьої групи.

Контролювати свій річний виторг важливо ще й тому, що перевищення припустимого рівня доходу має неприємні наслідки: ФОП 1-3 груп доведеться сплатити 15% від суми перевищення, юридичним особам 3 групи – подвійну ставку єдиного податку.

Розібратися з тим, що вважається доходом «єдиноподатника», а що – ні, допоможе наступна таблиця:

 

Звітність платників єдиного податку

Підприємці першої, другої, четвертої груп звітують щорічно. Податковий кодекс зобов’язує їх подати податкову декларацію протягом 60 днів після закінчення календарного року. (4 група єдиного податку звітує до 20 лютого поточного року).

«Єдинники» третьої групи єдиного податку здають звіт за підсумками кожного кварталу – протягом 40 днів після його закінчення. Якщо «дедлайн» випадає на вихідний або святковий день, крайній термін переноситься на наступний робочий день.

Декларацію за єдиним податком можна здати просто в податковій. Якщо це робитиме не сам підприємець, а наприклад, бухгалтер, останньому треба мати офіційну довіреність від ФОП.

Ще один варіант – скористатися електронною або звичайною поштою.

Щоб надіслати декларацію в електронному вигляді, потрібно попередньо отримати електронний цифровий підпис, звернувшись до податкової з оригіналами паспорта та ідентифікаційного коду. Із собою необхідно мати флешку. Електронний цифровий підпис видається безкоштовно.

«Традиційне» поштове сполучення можливе тільки через Укрпошту. Надсилати звіт потрібно за 5 днів до крайнього терміну подачі декларації. При цьому важливо оформити лист як цінний, замовивши послугу повідомлення про вручення.

Окрім декларації за єдиним податком платник також зобов’язаний вчасно подати звітність щодо ПДВ, єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб, а також інших зборів, передбачених чинним законодавством.

Терміни сплати єдиного податку для різних груп

Підприємці 1-2 груп єдиного податку, що не використовували найману працю, звільняються від сплати єдиного податку за період відпустки або хвороби тривалістю 1 календарний місяць.

Як сплатити єдиний податок

Найпростіше це зробити за допомогою інтернету. По-перше, не потрібно підлаштовуватися під графік роботи банку. По-друге, можна заздалегідь переглянути розмір комісії. По-третє, весь процес займає трохи більше хвилини. Жодних черг, не кажучи вже про затримки, через які можуть нарахувати штраф.

Наприклад, щоб сплатити єдиний податок за допомогою EasyPay, достатньо:

  1. обрати територіальне управління Державної казначейської служби;
  2. вказати групу єдиного податку;
  3. заповнити дані про платника (ПІБ, ІПН, номер мобільного телефону);
  4. вказати звітний період, суму податку;
  5. ввести реквізити банківської карти (номер, термін дії, CVV-код);
  6. отримати квитанцію про оплату.

Отже, розібратися в особливостях спрощеної системи оподаткування не так складно, як здається на перший погляд. Головне уважно вивчити вимоги до “єдинників”, проаналізувати пропоновані умови та правильно обрати групу єдиного податку. Далі треба буде лише дотримуватися правил і  сумлінно здавати звіти. А зі своєчасною сплатою єдиного податку допоможе EasyPay.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *