Виклики часу: волонтерство побудоване на ентузіазмі
Розмова з Михайлом Лісайчуком, співзасновником БО «БФ “ПРАВА ТА БЕЗПЕКА”», учасником ГО «Права та Безпека».
На сайті EasyPay, в терміналах та застосунку з’явився сервіс підтримки ініціатив благодійної організації «ПРАВА ТА БЕЗПЕКА», яка допомагає групі розвідки 92 ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка. Команда возить бійцям автомобілі, безпілотні літальні апарати (БПЛА), антидронові рушниці, рації, оптику, екіпірування та багато іншого.
Ми поспілкувалися зі співзасновником БФ «ПРАВА ТА БЕЗПЕКА» Михайлом Лісайчуком, та розпитали про роботу, потреби на фронті, важливість підтримки армії та філософію. Ділимося відповідями з вами.
Головне про «Права та Безпека»
«Права та Безпека» ― громадська організація, яка була заснована у 2021 році Михайлом Лісайчуком та Віталієм Кравчуком.
З перших днів війни організація намагалася задовольнити певні потреби в речах та екіпіруванні військових, доставляла гуманітарну допомогу. А після деокупації Київської області, з іншими «колегами» готували та відвозили гарячу їжу й ліки мешканцям звільнених територій, до таких міст як: Буча, Ірпінь, Бородянка та сіл Іванківського району. Вже з другої половини 2022-го року організація сконцентрувалася на допомозі військовим.
Цьогоріч Михайло Лісайчук з Олександром Голубецьким створили ще й Благодійний фонд «ПРАВА ТА БЕЗПЕКА».
«Я раніше таким не займався ― це певні виклики часу. Просто зібралися 2-3 ентузіасти, завантажили машину й поїхали. Усе почалося з перших «швидких» поїздок, а згодом стали працювати більш системно. У більшості випадків фінансування тих чи інших запитів відбувалося за власні кошти та з залученням знайомих і друзів. Згодом зрозуміли, що необхідно розширювати функціонал і зареєстрували благодійний фонд» ― розповідає Михайло Лісайчук.
Яка різниця між благодійним фондом та громадською організацією?
БФ та ГО мають дещо різну мету. Благодійний фонд створюють для здійснення благодійної діяльності: фінансування цільових програм, адресної допомоги, збору коштів. А громадська організація ― це об’єднання громадян для захисту прав і свобод та задоволення суспільних інтересів. Крім того, у них різні процедури реєстрації і є певні законодавчі аспекти в регулюванні діяльності, які відрізняються. Але це не є чимось суттєвим і фактично організації можуть виконувати однакові функції.
Які зараз головні потреби на фронті? Що необхідно нашим захисникам першочергово?
Засоби радіозв’язку та транспорт. Також окремо виділив би різні типи БПЛА, те, що швидко втрачається на фронті, й покращений захист та екіпірування.
Якщо брати наш досвід, то якось був приліт ворожої міни. Тоді знищило частину рацій групи та прилади нічного бачення. Майже одразу наш фонд забезпечив хлопців іншими раціями. Також при звільнені Харківщини біля авто, яке ми купували, вдарила авіабомба. Бійці в нормі, а ось автомобіль та все, що в ньому знаходилося повністю знищено. Але ми згодом на тому самому місці передали розвідці інше авто.
Наскільки зараз важко знаходити та купувати авто для військових?
В Європі зараз складно придбати автівку ― багато вже і так працюють на фронті. Також усі намагаються оптимізувати витрати на покупку, але водночас і зберегти якість. Ми намагаємось шукати авто з місцевою реєстрацією, так, це +2000-3000 євро до вартості, але тоді можемо хоча б мінімально перевірити технічний стан авто. На жаль, у нас є поганий досвід купівлі авто як в Європі, так і з місцевою реєстрацією.
Але на покупці все не закінчується. Важливо ще підготувати автомобіль до передачі військовим та взяти його на «гарантію», адже на фронті умови експлуатації дуже жорсткі. Технічний стан, гума, запаска ― все це має відповідати вимогам, вихід з ладу може призвести до жахливих наслідків.
Що найбільше вражає на фронті?
Люди. Військові, в будь-якому випадку, ― це герої, а є ще ті, хто був в окупації. Іноді люди, які були в окупації, більш життєрадісні, ніж місцеві в Києві. Памʼятаю ми приїжджали в Купʼянськ, там не було ні світла, ні звʼязку, зруйновані будинки, зима, а жителі позитивно сприймають таку реальність. Їм є з чим порівнювати.
Тоді ще у Купʼянську зустріли сім’ю, батько з трьома донечками (9, 7 та 3 класи). У будинку не було світла, тому вони збирали дрова, щоб ввечері обігрітися та готувати їжу. Разом. Вони були життєрадісними, посміхалися ― це вражає.
Яка ваша філософія зараз?
Працювати. Ми не можемо знати, що буде через місяць, пів року, рік. Підприємцям потрібно вести бізнес, платити податки, не звільняти людей. Це все бажано поєднувати з біля військовою тематикою, кожному треба працювати на своєму «фронті» та наближати Перемогу.
Як бути з відчуттям, що ми робимо недостатньо?
Завжди можна робити більше, однозначно. Але, як на мене, якість часто важливіша за кількість. Ми бачимо, як зараз волонтери стали досвідченими й організованими. Збори стали більш системними й ефективними. Постійні повітряні тривоги у різних областях не дають громадянам можливість «втратити звичку» донатити на потреби армії.
Ми нещодавно вдруге провели благодійний турнір з настільного тенісу ― на якому зібрали 104 тисячі грн. Хотіли не просто влаштувати збір, а змінити його форму, поєднавши з проведенням спортивного заходу. Захід відвідала міська федерація настільного тенісу та 5-та ракетка України. Розуміємо, що не всі потреби закриваються швидко й іноді треба додати трохи креативу до роботи.
Як вибрати, кому донатити?
Ти або довіряєш, або ні. Я роблю саме так. Якщо зрозуміла для мене людина, публікує інформацію про збір, я приєднуюсь не роздумуючи. Бо довіряю. Немає часу зараз розбиратися глибше, тому що все потрібно «на сьогодні» і від закриття збору залежать життя реальних людей.
Великі фонди роблять глобальні закупки, там є певна бюрократія, але це інший рівень допомоги, більш системний та масштабний. Окремі невеликі благодійні організації та волонтери ― більш мобільні, вони працюють з точковими зборами, надають конкретну допомогу конкретним людям, військовим.
Наскільки важливі фотозвіти?
Фотозвіти ― це важливо, так би мовити, зворотний зв’язок. Тоді люди інтегровані в процес: збір коштів ― придбання ― передача ― експлуатація. Відбувається повна дотичність до процесу та контроль.
Іноді фотозвіти є недоречними, тому ми дивимося наскільки це є прийнятним для тієї чи іншої ситуації. Коли вперше потрапили в Бучу та Ірпінь, то якось не до фотографування було. Розстріляні авто з написами «Діти», руйнування ― ми не думали кудись передавати ці історії, просто приїжджали до людей, намагалися якось частково вирішити їх потреби. Але для благодійних фондів ― це цілком нормальна практика.
Чому варто донатити у фонд «ПРАВА ТА БЕЗПЕКА»?
Ми розповідаємо без фільтрів та намагаємось реалізовувати запити виключно конкретних військових та людей.
Ви можете особисто підтримати діяльність фонду «Права та Безпека» через сервіси EasyPay 👇
