Погляд зсередини: головна бухгалтерка про 15 років роботи в EasyPay, розвиток компанії та особисті цінності

Нове інтерв’ю із циклу «Люди EasyPay» 💛

Валентина Івашко однією з перших повірила в EasyPay. Вона прийшла в компанію у далекому 2008-му та ось уже понад 15 років відповідає за ведення бухгалтерського обліку, формування звітності та організацію роботи в цілому. А ще Валентина щиро вірить в EasyPay і захоплюється своєю справою.

Редакція блогу розпитала головну бухгалтерку компанії про початок кар’єри в EasyPay, секрет довготривалої роботи на одному місці, особисті цінності, способи боротьби зі стресом і багато іншого. Читайте далі й дізнавайтеся більше про EasyPay та її співробітників 👇

Величезна цікавість, маленька коробка з документами й команда ентузіастів: як усе почалося

Я прийшла на співбесіду в EasyPay із цікавості. На той час у мене була стабільна робота із високою зарплатою, та й такого поняття як «стартап» в Україні ще, мабуть, не існувало. Пам’ятаю очі СЕО [Олексія Авраменка — прим. ред.], як він казав: «Ми станемо лідерами, будемо найкращими!» — мене це сильно зачепило.

На початку роботи ми всі були молодими, необтяженими сім’ями, сиділи в офісі допізна, працювали на вихідних — у всіх горіли очі. Ми вірили в одну ідею і мали потужного мотиватора — Олексія. Як людина, яка працює із числами, я спочатку, навіть, не вірила в те, що так може бути. Але опинилася серед таких же схиблених на роботі людей, як сама і це було дуже класно.

Компанія була зовсім молода, ми сиділи в одній кімнаті із системним адміністратором, а за стіною постійно сміялися програмісти. Ще коли я прийшла на співбесіду й почула їх, подумала: «Вони там взагалі працюють чи тільки постійно регочуть?». До речі, сміх саме тих найкращих людей я досі іноді чую в офісі — це неймовірно. Сьогодні EasyPay має великі затишні кабінети, зручну кухню, кавомашини, корпоративи, а тоді все було значно скромніше.

Так усе й почалося: з маленької кімнати та невеличкої коробки з документами. А потім як понеслося… Перші перевірки, помилки, запуски. Ніхто з нас до кінця не знав, як працювати з новим продуктом, але ми збиралися і йшли вперед. Зараз би я в стартап однозначно не пішла, але тоді чомусь у нього повірила.

«Із самого початку мене вразила свобода, робота на ентузіазмі й зацікавленість команди»

Усе було таким новим і незвичним для мене. EasyPay — це не банківська структура, де все чітко за регламентом, тут було (і є сьогодні) багато свободи та можливостей. Хочеш навчатися — йди, потрібен вихідний — будь ласка, з’явилися нові програми, які необхідні для роботи — ось, тримай! Це дуже підкупляло.

Я, мабуть, одна з перших спробувала віддалену роботу: була в декреті 4 дні. Це був 2011 рік і робота з дому для всіх була новизною. Старше покоління ставилося до неї скептично, але все йшло добре. Це зараз «удальонка» — для всіх норма, а тоді було зовсім не так.

Нетипова для бухгалтера робота: чим займається Валентина в EasyPay

Я не зовсім звичний бухгалтер, моя робота значно цікавіша. Я маю можливість розбиратися у всіх процесах компанії. EasyPay — це група компаній і я працюю з кожною з них. Тому, коли ми, умовно, закупляємо комплектування для терміналів, виникають питання: «А що це ми купили?», «А куди поставимо?», і на них мені люб’язно відповідає людина із техвідділу.

Також у нас є різні точки приймання платежів: сайт, застосунок, термінали. Усе, що треба зробити користувачеві — здійснити операцію (поповнити картку, оплатити інтернет, комунальні тощо). А бухгалтерам потрібно розкласти інформацію про кожну транзакцію, як бджілки розкладають мед у стільники (соти). Ми розподіляємо кошти, формуємо звітність, контролюємо, щоб усе збігалося.

Якщо говорити про бухгалтерський облік у звичайній компанії, то там «купили — продали — зафіксували маржу — сплатили податок на прибуток, ПДВ» — усе. У нас окрім цього є ще 90 % дуже цікавої роботи. Ми комунікуємо з постачальниками, відстежуємо зміни законодавства та тенденції в галузі, свого часу я навіть ініціювала перехід на електронний документообіг, щоб спростити компанії роботу з паперовими документами. Тому задач завжди вистачає і вони ніколи не дають розслабитися.

Стрімкий розвиток і виклики: як складнощі рухають команду вперед

Ми так стрімко росли, розвивалися і запускали щось нове, що не було часу думати про складнощі. На початку кожен викладався по-максимуму, тому ми навіть не оглядалися назад, щоб оцінити ситуацію — просто працювали.

Моя робота, звичайно, ускладнювалася, але це мене не зупиняло. Я знала, що можу звернутися до будь-кого за роз’ясненням і не соромилася зізнаватися в тому, що чогось не знаю. Головне — не боятися помилок і виправляти їх до того, як ситуація призведе до критичних наслідків і збитків.

Успіх команди й компанії загалом — це чесність і любов до свого ремесла. Усі ми помиляємося, чогось не знаємо і чомусь вчимося, у цьому немає нічого страшного — очі бояться, а руки роблять. Особисто для мене набагато важче довго залишатися на одному місці, з року в рік бачити той самий оборот, і не відчувати професійного росту. Коли робота ускладнюється, стає цікавіше працювати.

Нещодавно EasyPay стала резидентом Дія.City — це дуже круто. Це нове не лише для нас, а і для України та ІТ у цілому. Проєкт став для нас викликом і точкою росту.

Дія.City — це унікальний правовий та податковий простір для IT-компаній в Україні. У ньому вдалося поєднати комфортні податкові умови з ефективними інструментами, що дозволяють компаніям будувати прозору корпоративну структуру, легше залучати іноземні інвестиції та додаткові механізми для захисту нематеріальних активів.

Мені взагалі подобається втома від роботи. Бувають дні, коли після офісу я сідаю за кермо й думаю про те, як взагалі доїхати додому, а потім дорогою наповнююся позитивною енергією і стає легше.

Головний секрет довготривалої роботи в EasyPay

За 15 років у компанії я вже знайшла свій «секрет» довготривалої роботи. По-перше, я люблю те, чим займаюсь, по-друге, рутинна робота — це не про мене, а, по-третє, — я працюю пліч-о-пліч із людьми, які приймають вирішальні рішення. У цій команді кожен відчуває свою цілісність і користь. Ми всі єдині, працюємо над одним завданням — вдосконаленням наших продуктів і розвитком компанії.

На початку, навіть коли хворіла, я могла працювати віддалено, бо відчувала відповідальність. Звісно, мене могли підмінити, але коли наступний етап роботи залежав від мене, я відкривала ноут і закривала задачі в ліжку.

Навіть Олексій свого часу самостійно їздив інкасувати термінали. Як на мене, бізнес не може бути успішним, якщо власник не знає його на 100 %. Сьогодні в СЕО можна запитати будь-що: із чого складається термінал, де знаходиться деталь, як працює такий-то процес — він пояснить, бо сам починав і розбирається у цьому до дрібниць.

Працювати в умовах війни — це виклик і порятунок одночасно

Те, що ми можемо працювати під час війни, дуже відволікає та мотивує до ще більш інтенсивної роботи.

Після 24 лютого наша робота стала більш відповідальною. Ми могли працювати 24/7: люди розраховувалися, термінали приймали кошти, а нам потрібно було все це звіряти та зводити. Сьогодні ми теж не можемо дозволити собі зупинятися: потрібно нарощувати потужності, відновлювати обсяги та заробляти. Хто б що не казав, а гроші для бізнесу — надважливо. Особливо зараз, коли необхідно підтримувати і співробітників, і військових, і економіку країни. Ми, буває, сидимо до глибокої ночі за роботою і це ні в кого не викликає питань. До повномасштабного вторгнення такого не було.

Я колись вирішила для себе, що зміню компанію, якщо прокинуся зі словами «Не хочу йти на роботу». За 15 років такого не сталося. Думки «Хочу у відпустку» — були, а «Не хочу тут працювати» — ні.

Головний принцип у житті — чесність

Для мене чесність на першому місці. От у людей запитують «Чи задоволені ви своєю заробітною платою?», а я б запитала: «Чи чесно ви відповідаєте своєю роботою на цю зарплату?». Можна сидіти й отримувати сотні тисяч гривень, але це просто тому, що вдалося гарно себе продати. А от працювати й відповідати за свою роботу — це набагато важче. Особливо складно визнавати свої помилки. Тому чесність для мене — головне!

3 поради від головного бухгалтера клієнтам EasyPay

• З розумом ставтеся до грошей. Головне — це розумні витрати та заощадження. Не так, що вистачає грошей від зарплати до зарплати, а ще й залишається на подарунки собі та коханим тощо. Ваші витрати на місяць не повинні перевищувати 30 % від заробітної плати: 10 % — на заощадження, 20 % — на їжу, комунальні та регулярні витрати. Можливо, ця моя формула — не для всіх, але головне, щоб наприкінці місяця у вас залишилися гроші.
• З обережністю використовуйте кредитки. Я взагалі проти кредиток, якщо це не форс-мажор. Витрачатися на те, що просто сподобалося — нерозумно. З кредиткою людина не відчуває свої фінанси, просто бігає по колу від «купити щось» до «закрити мінус на картці».
• Вкладайтеся в емоції та подорожі. Звичайно, два роки ми не можемо цього робити, але ніякі пам’ятні браслети чи коштовності не замінять емоції та спогади, які залишаться у вашій голові на все життя. Тому треба трішки перетерпіти, а потім вкладатися у яскраві моменти. Повірте, це вартує всіх грошей!

EasyPay — простір свободи, гумору та приємних спогадів

У мене за 15 років роботи багато всілякого смішного траплялося. Пам’ятаю, як ми з колегою якось засиділися ввечері в офісі. Заходимо на кухню і бачимо піцу. Роззирнулися, — здається, нікого крім нас немає, тому ми ту піцу швиденько й з’їли. А десь через годину чуємо крик: «Хто з’їв мою піцу???» — це був наш керівник, який помітив «злочин». Зізнатися тоді ми так і не наважилися, але наступного дня прийшли з новою піцою і все розказали. У відповідь було лише засмучене: «Ви залишили мене голодним».

Історій із випадково з’їденими обідами безліч, а ще ми якось влаштовували вечірні офісні перегони на стільцях — таке не забувається. Ми всі були більш-менш одного віку, тому завжди встигали підіймати один одному настрій. І зараз це теж є, але менше: у нас уже сім’ї, діти, додалося віку й розуму. Проте зовсім без гумору тут нікуди. До речі, навіть попри велику кількість співробітників, вдається утримувати це відчуття командності. Усі зазвичай один з одним вітаються, запитують про настрій, проблеми тощо. Немає відчуженості між колегами — це дуже важливо для комфортної роботи.

Улюблені люди та справи як спосіб боротьби зі стресом

Боротися зі стресом мені допомагають сім’я, діти, спів в авто, розмови із собою. Ми всі сьогодні психологічно травмовані люди в Україні. Важко почати жити, мріяти, але потихеньку пробуємо будувати якісь плани, щось купуємо. Мені складно кудись їздити відпочивати чи розважатися, я зараз цього зовсім не роблю.

Бувають моменти, коли важко, але ніколи не було думок здатися. Якщо ми не переживемо це зло сусіда, то в якій країні житимуть наші діти? Тому збираємо нерви в кулак і працюємо!